Популярні українські телеведучі каналу "1+1" Соломія Вітвицька, Людмила Барбір, Юрій Горбунов, Руслан Сеничкін, Єгор Гордєєв, Тимур Мірошниченко напередодні Дня Києва розповіли про свої улюблені місця у столиці.
Соломія Вітвіцька:
Київ – це моє місто. Воно найкомфортніше для життя. Найкрасивіше, з неймовірними видами, сходами та заходом сонця. Дуже красиві околиці міста. Мої улюблені місця – біля дамби на водосховищі або на Оболонській набережній. На Подолі обожнюю гуляти, зустрічатися з друзями. У мене про Київ тільки найтепліші, найкращі спогади, і навіть незважаючи на те, що Київ зараз чи не головна мета ворога і постійно під обстрілами, я все одно в Києві якось краще почуваюся, і хочу залишатися тут, в моєму місті.
Людмила Барбір:
Людмила Барбір зазначила, що у Києві особлива енергетика:
У Києві особливо відчувається унікальне поєднання енергій минулого, сьогодення та майбутнього, тобто історії, сучасності та прогресу. Особливо я це відчула, коли першого місяця великої війни місто спорожніло, і тоді була теж особлива енергія.
Кожен куточок Києва для мене щось означає, каже мені. Це багато спогадів із мого життя. Люблю за київський коржик, за прогулянки Андріївським узвозом, за Володимирську гірку.
Тимур Мірошниченко:
Як можна не любити Київ? Я тут народився, виріс, здобув освіту та улюблену роботу, закохався, одружився, став батьком. З одного боку, це місто, яке не зупиняється ні на хвилину (зараз тільки в комендантську годину), а з іншого – воно дуже затишне. Тут є безліч куточків, де можна погуляти одному чи з друзями. А які неймовірні парки та сквери, Ботанічний сад, а схили Дніпра! На ці схили можна дивитися годинами, що я й роблю. У мене була мрія – жити з видом на схили Дніпра і нещодавно вона здійснилася.
Юрій Горбунов:
До Києва я закоханий з першого дня, коли приїхав вступати до театрального інституту 1988 року. То був ще Радянський Київ: цвітуть каштани, все пахне, дуже тепла погода… Дратувала відсутність української мови – для мене це було дуже дивно. Я не розумів, як це так, що ніхто довкола не розмовляє українською на відміну від Івано-Франківська. Але з того часу мої улюблені місця це ті, де ми ще студентами гуляли: Володимирська гірка, вулиця Ярославів Вал, де був, власне, інститут, це Бесарабка – туди ми бігали студентами пробувати курагу, це район Золотих воріт та Лук'янівка, де був гуртожиток . . Андріївська церква у свій час мене дуже вразила.
Щоразу, коли проїжджаю повз, згадую якісь емоційні моменти з того часу.
