Сьогодні, 18 травня, відзначають Міжнародний день вишиванки. Його вже давно вважають національним святом в Україні. Ведучі 1+1 тепло привітали українців, продемонстрували, які у них є вишиванки та розповіли про про їх історію та значення.
Єгор Гордєєв
Дуже довго у мене не було своєї вишиванки, на жаль. Я все шукав привід, а потім одного дня просто пішов і купив. Моя вишиванка від українського бренду, із символікою розстріляного відродження. Це найближча до нас драматична епоха, про яку майже нічого не знаємо. Вона перевантажена символами, які актуальні досі. На сорочці вишиті козлики, хвильки, прямі лінії у вигляді смужок берези, вишні, гроно винограду, гілочка ялинки, пташки - це все символізує українських митців періоду розстріляного відродження та пов’язані з ними речі, події.
Наталя Островська
Свою вишиванку придбала в Коломиї, її шили під мене. Жінки з душею поставились до вишивання, і, мабуть, тому сукня вийшла така гарна. Щоразу, як вдягаю її - отримую безліч компліментів. На ній вишиті півні. Це мій символ, бо народилась у рік півня. А ще вважається, що цей орнамент захищає від зла і символізує схід сонця, світло та перемогу добра. Сьогодні знову вдягнула цю сукню, притягую добро і перемогу.
Неля Шовкопляс
У мене є сукня-вишиванка, яку я сама собі купила позаминулого року. І є сукня-вишиванка від одного з українських брендів, яку мені подарували. Але я дуже чекаю, коли до мене та синів приїдуть особливі сорочки зі Львівщини, які наша глядачка і моя гарна подруга Людмила Бурбура вишиває спеціально для нас. Вже практично 40 років вона займається вишивкою, і вміє працювати в різних техніках. Каже, що моя сорочка буде оберегом. На ній вона вишиває орнамент з книги 17 сторіччя, яка зберігається в Нюрнберзі, і така сама книга є в музеї Вікторії Альберта в Англії. А для малих сорочки з символами здоров'я, сили духу, зокрема старовинний знак зірка Алатир. Я дуже рада, що в мене буде такий подарунок від неї.
Святослав Гринчук
Мою вишиванку вишила мама. Ще більше як 20 років тому. Із того часу один раз, здається, довелось трохи розшивати рукави, бо руки подовшали, але решта - без змін. Кілька разів був у ній і в ефірах ТСН: до Дня вишиванки, Дня Незалежності та за схожих приводів. А вперше одягнув її на останній шкільний дзвоник, це був 2001-й рік, власне до нього мама і поспішала її тоді вишити. У нас у школі є традиція, що на останньому дзвонику якийсь хлопець із випускного класу піднімає вгору і садиться на плече дівчинку, яка власне закінчила перший клас, у неї в руках дзвоник, і ось вони йдуть по колу, у подвір'ї, де шкільна лінійка і символічно дзвонять. Тоді ця місія випала саме мені. Пам'ятаю, підняв і посадив малу на плече, але зробив це якось незграбно і вона зачепила трохи нитки, якими зав'язується вишиванка під шиєю, від того вони мене так добряче стисли. Знімати дівчину і садити ще раз не личило - знаєте, коли ти 11-класник, то думаєш, о, зараз усі вважатимуть, що тобі важко, кепкуватимуть потім, отже я вирішив так і йти на оце коло пошани. Але трохи переймався, що якщо мала на плечі сильно йорзатиме з дзвоником, то зараз придушить мене просто на очах у всієї школи, ефектна буде лінійка, словом. На щастя, все минулося, якось ця нитка через кілька кроків вислизнула на своє місце, смішний спогад зате залишився.
Соломія Вітвіцька
Вишиванка - моє улюблене вбрання. Це завжди стильно, красиво і доречно. У вишитих сукнях і сорочках завжди почуваюся піднесено! В моєму гардеробі багато різних вишиванок. А нещодавно український бренд EmbroideredGem подарував вишиту сукню, яку назвали на мою честь - Соломія. Річ у тім, що я одягла цю сукню на один з ефірів, коли вона тільки з'явилася в продажу й ще не мала назви. Бренд вирішив зробити мені такий приємний сюрприз.
Костянтин Грубич
Історія моєї першої в житті вишиванки як матриця накладається на період Незалежності України. Вже відбулась Революція на граніті, я вчився на 4-му курсі університету і мені захотілося мати щось таке матеріальне, щоби втілювало наш український дух. Це був початок 90-х років, тоді особливо вишиванок в магазині не продавали. Вони були, звичайно, в «Українських сувенірах», але для студента то були непідйомні ціни, та й ці вишиванки були більш декоративні, а не для щоденного вжитку. І от я шукав спосіб, як мені отримати свою власну вишиванку. Моя однокурсниця Віта Гаян (Кобинець), зараз вона професорка Інституту журналістики, докторка філологічних наук, запропонувала свою подружку, яка може пошити вишиванку з льону і вишити її. Пам’ятаю, як з мене брали мірку, потім кілька тижнів цю сорочку вишивали. Це не накладена вишивка, а саме на полотні, що особливо цінно. Тоді пам’ятаю свою гордість від того, що у мене нарешті з’явилась своя власна вишиванка. Вона і вартувала для мене недешево, як для студента. Але я ці кошти заплатив із задоволенням. Тоді ж не було Днів вишиванок, а коли з’явилися, то я одягав саме цю сорочку. Це та річ, яка приносить мені досі радість, милі спогади.
Юрій Горбунов
У мене маленька колекція вишиванок, десь вісім є точно. Серед них є автентичні, які я не одягаю, вони ще з 19 століття, та й по розміру не підходять – купував їх колись в Карпатах. Є дитяча вишита краватка – мама мені її вишивала в садочок в Новому Роздолі. Навіть в ті часи, коли дивлюсь свої дитячі фотографії з садочку, в кожного з дітей в одежі був якийсь український елемент. На одному фото я в білій сорочці, піджаку і цій вишитій краватці. Зараз моя улюблена вишита сорочка зеленого кольору з вишитими танками на маніжці. Ще ми з Дзідзьо і Олександром Пономарьовим в наших турах одягаємо однакові жовто-блакитні сорочки.
Більше цікавих матеріалів можна прочитати на clutch.ua.
Підписуйтесь на наш youtube-канал Клатч Онлайн і Клатч Старс.
