З перших дні повномасштабної війни в Україні Даніель Салем вступив до лав ЗСУ. Нещодавно телеведучий повернувся з Херсонського напрямку, де в ССО був старшим розвідником. В інтерв’ю «Зірковому» шоумен розповів про свою нову «професію», родину на відстані та як його переплутали у воєнкоматі зі співаком Олегом Кензовим.
Ти вже звик до смерті ворога?
До смерті ворога – так, я звик. Але ні, я не звик. Неправильно так казати. не звик. Це завжди якась така купа емоцій. Якщо я скажу – хай вмирають… Хай знищяться – так. Хай підуть з моєї, з нашої землі. Насправді це не так. Сказати, що мені це подобається – ні. Але мені подобається, що я поруч з хлопцями, з козаками. Я розумію, що є люди, які сидять там кожен день. І просто прямо от під відкритим небом. І до них в мене велика повага. Тому я дуже вдячний. Я вдячний тому, що служу українському народові.
Раніше ти мріяв зіграти Джеймса Бонда, а тепер ти розвідник. Розкажи, як це мати нову «професію»?
Я буду продовжувати бути військовим. І я думаю, що це назавжди. Як буде мінятися форма служби після перемоги, після того, як ми відбудуємо свою нову країну, я не знаю, яка буде форма, але військовослужбовцем я залишусь до кінця свого життя. По-перше, моя донька мною пишається. Це так круто! Ти уяви собі, що людина, яку ти обожнюєш і любиш більш всього у світі, тобою пишається. Це як Різдво кожен день.
Але ж ти міг не йти на фронт. Всі твої близькі були в курсі, що військкомати насправді не знали про існування громадянина Даніеля Салема.
«Коли я приїхав в Одесу, в Україну, мені було 19-20 років. Я приїхав після армії в Лівані. У мене був тільки ліванський паспорт, але через деякий час мій дідусь подав мої документи на прожиття в Україні. 3 роки, а потім 5 років можна подати документи на громадянина. І от я получив свій паспорт, коли мені було 28, після призивного віку. І все, я получив свій паспорт, я не пройшов воєнкомант в Україні. Даніеля Салема не існує в воєнкоматі. І коли я прийшов до воєнкомату вступити в ТРО, спочатку я хотів в ТРО, вони на мене подивилися так: так ти ж цей… ну цей.. Ваня! Отак, я клянусь. Як його звати? Так ти ж «Холостяк»! Кажу: не «Холостяк». Олег Кензов? Говорю: не Олег Кензов. Я клянусь. Потім мене запитати, як мене звати. Кажу: Салем Даніель. Він такий: слухай, залишай свій номер, ми тобі подзвонимо. Я приходжу на наступний день і кажу: «Слухайте, мені щось не сподобалась наша розмова, давайте щось робити». Відповідають: «Йди до керівництва». Там мені говорять: «Даня, подзвонили за тебе, що ти хочеш воювати, але в тебе «білий квиток», йди звідси. Йди як волонтер чи роби щось таке, ти зможеш тут зробити більше. Але я такий: «Ні! Я хочу на передок». У нього це був шок. Він був шокований, що насправді просто так от хочу і все».
Ти розумів, куди ти просишся? Адже це бойові дії, а ти часто згадуєш ліванську війну?
«Зараз – так. І я дуже вдячний насправді. Тому що мій командир говорить, що в мене дуже багато досвіду та навиків, які в мене зараз, а ці навики – штурмовика. Я був в ліванській армії штурмовиком в чорних беретах. Це така елітна каста військових. У нас не було артилерії, у нас були стрілкові завдання. Тобто це місто, це зачистка будівлі. Я був молодий, інша кров. Я по-іншому на це дивився. Я навіть мабуть не бачив нічого романтичного у війні на той момент. І коли Ліван пішов на наступ в Ізраіль, тоді я сказав – ні. По-перше, тому що в мене мама – єврейка, папа – ліванець. Одне – коли ти захищаєш свою країну від тих, хто там всередині. А коли є сусід і він для мене не ворог, тому що це кров моєї матері, і я такий – ні, ця війна не для мене. І я пішов навчатися, я сказав, що хочу получити освіту. І я приїхав до Одеси. Мабуть хтось скаже, що я втік від війни. А я втік від моралі. Для мене це було дуже дивно. Я не можу воювати з людьми, в яких тече моя кров. Якось дивно було для мене це. Я опинився в Одесі».
У тебе медична оствіта. Чи часто це стає в нагоді на фронті?
"Насправді я зрозумів, що круто, що я не пішов бойовим медиком. Цивільний медик на передовій хоче зробити усе, щоб цей чувак жив, а бойовий медик зробить усе, щоб доставити людину живим до цивільних. Цивільний медик зробить все правильно і бойовий медик зробить все правильно. Але у бойовій матерії треба зробити, як бойовий медик – дуже швидко, щоб він просто дожив до шпиталю. А далі… І я зрозумів, що я би так не зміг. Мені подобається бути штурмовиком".
А немає внутрішнього конфлікту між клятвою Гіппократа і бажанням вбити ворога?
"Клятва Гіппократа говорить про те, щоб не вбивати людину. Я там людей не бачу. Якщо ми повернемося до питання, як тут всередині, я ще раз повторюю: вбивати – це не дуже приємно. Але коли ти бачиш, коли твої падають і кричать від болю, коли ти бачиш, що вони роблять з дітьми нашими, що вони роблять з нашими жінками, з стариками, з дорослими людьми… Це ж не людина, це орк. Хоча я не люблю їх називати орками. Це руский, русня, русаки, рашисти. Вони мають знати, як їх звати. Так, вони приходять вночі, я зараз утрирую. Але не дуже гарно спиться після цього".
Наскільки важко медійній людині було завойовувати авторитет серед військових? Тому що хейт хейтом, але якщо тебе не сприймають там, це значно страшніше. Чи відразу тебе прийняли твої побратими?
"Так, ти права, що хейт хейтом. І для мене була дуже важлива ця повага. Але я ж себе знаю. Всі знають, що я на півдні України з перших днів війни, мене там всі бачили. Бачили, що ми робимо. Я не той, хто там за деревом сидить. Деколи не було дерев взагалі. І з перших днів війни я побував на всьому фронті там, я маю на увазі Херсонський напрямок. І це дуже важливо для мене".
А є заборона від керівництва? Щось, наприклад, ніколи не можна знімати або публікувати?
"Так, авжеж. В цьому телефоні є багато того, чого я ніколи не виставлю публічно. Мабуть, коли мені буде 90, я спишу це на маразматизм".
Ти зараз поєднуєш дві професії – і журналістську, і військову. Яке ніколи не можна ставити питання військовому?
«Страшно?», «Страшно тобі чи ні?». Авжеж страшно. Що ще, не знаю. Їсти хочеш?".
Твій єдиний дохід зараз – це зарплата ЗСУ.
"Так. І все ок. Найголовніше, щоб у доньки були гроші. Дідусь мій в Україні, я за нього відповідаю. Є декілька людей, яким я потрібен. Ну що мені потрібно? Їм я їжу зі своїми побратимами. Коли я в Одесі, мені багато не треба. Мені насправді нічого не треба. Я зараз зрозумів, що коли не було війни, я дуже багато втрачав гроші на щось непотрібне мені. Навіщо? Я впевнений, що у всіх у вас те ж саме".
Родина на відстані. Шлюб на відстані – наскільки це непросто?
"Так все складно! Найголовніше - це діти. І найголовніше, щоб ваші потомки, ваша дитина могла отримати освіту. Щоб вона була спокійна, не хвилювалася. Щоб вона жила повне життя. Як воно серед тих, хто не має дітей і жінка поїхала, я не знаю. Я знаю тільки про своє. Шлюб не на першому місці 100%. На першому місці – бути друзями, розуміти одне одного, допомагати одне одному, тому що треба розуміти, що це людина в іншій країні зараз, яка має зв’язок з твоєю маленькою половинкою. І вам треба продовжувати бути для неї і батьком, і мамою. І коли ми розмовляємо в день 5-10 хв, стає легше. Поговорили, все гаразд, там те, слухайся маму, а там то, а що у тебе класного, а що в школі? Щоб було зрозуміло, що ми є один у одного. Я так вважаю. Це найголовніше. А коли закінчиться війна усім треба потім думати, що зі стосунками. Найголовніше – це діти, я так вважаю".
Чого найбільше бракує?
"Я думаю, що вкладати в ліжко. Я думаю, що для кожного батька це дуже важливо. Якщо ти батько дівчини".
Ти сказав, що на фронті тільки за мовою можна зрозуміти, де свої, де чужі. В який момент у тебе переключився цей тумблер?
"Повага!".
До побратимів чи до народу?
"До мови. У нас дуже красива мова. Вона мені дуже подобається. І мені подобається, що я з таким бажанням і з такою любов’ю говорю нею. У мене було інтерв’ю, як ви відноситесь до російської мови? Я говорю: слухайте, для нас це плюс – ми знаєм мову ворога. Смердючу, неприємну мову ворога, але вони не знають нашої великої мови, і це для них мінус".
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що колишній ресторатор та шоумен Даніель Салем згадав, як Тіна Кароль подарувала для його підрозділу авто.
Дивись відео по темі:
Більше цікавих матеріалів можна прочитати на clutch.ua.
Підписуйтесь на наш youtube-канал Клатч Онлайн і Клатч Старс.
