Актриса театру та кіно Лілія Ребрик напередодні річниці повномасштабного вторгнення поділилася із шанувальниками спогадами про мирне життя. У своєму інстаграмі артистка розповіла, що відчувала у лютому 2022 року і які асоціації з повноцінним життям несе до Перемоги.
Лілія Ребрик поринула у спогади таких теплих і водночас страшних днів – останніх днів перед початком великої війни в Україні.
“Згадую: за 4 дні ДО – грала «Ін'єкцію безсмертя», за 3 – дублювала мультфільм «Погані хлопці», за 2 дні ДО (і взагалі весь ТУ тиждень) – була в ефірі «Ранку», за ДЕНЬ – знову була на сцені, грала комедію… Що було в ті дні у мене на душі? – Страшна тривога, страх війни, таке занепокоєння”, – ділиться Лілія Ребрик у своїх соцмережах.
23 лютого телезірка вела ранковий ефір, після якого одразу вирушила додому – адже відчувала потребу бути з найріднішими.
“У ті дні мені особливо сильно хотілося бути поруч, щоб усі – ось тут, на відстані витягнутої руки. А ввечері ми грали «Два анекдоти на вечерю». Мене на сцені завжди відпускає: я концентруюся, розслабляюся, жену будь-які думки з голови і віддаюся ролі. А після я сіла в машину, у мене було багато квітів і вже так пахло навесні. Ще допізна вибирали меблі для нашого будинку мрії. Нового, який ми купили напередодні… Заїдали полуницею, яку купили взимку у супермаркеті (чомусь так хотілося чогось шкідливого…) та шампанським. Тепер шампанське та полуниця для мене – смак світу назавжди. Я знаю, як святкуватиму перемогу! Але тоді так тяжко було на душі. І вже за 5 годин почалася велика війна”, – згадала ведуча.
А 24 лютого актриса проживала такі самі емоції, як і усі українці. Цей страшний день надрукувався в пам'яті назавжди.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що Лілія Ребрик дала спектакль у рідних Чернівцях та поділилася рідкісними фото з батьками, які відвідали виставу. Знімки з батьками зірка опублікувала на своїй офіційній сторінці у Instagram.
Дивись відео на тему:
Більше цікавих матеріалів можна прочитати на clutch.ua .
Підписуйтесь на наш youtube-канал Клатч Онлайн і Клатч Старс .
