Герої без зброї - це українські лікарі, їх назавжди змінила війна. Три зміни поспіль без нормального відпочинку, робота під вибухи та без нормального зв'язку. В той чорний день, 24 лютого 2022, ми з вами, багато хто із нас - рятував життя дітей та свої життя... ми покидали свої домівки, тимчасово чи назавжди, їхали в безпечні місця. Але були й ті, хто залишився на роботі, хоча теж є діти та родина, це лікарі, водії "скорих", фельдшери, екстреної медичної допомоги. В Україні було всюди страшно, але в Харкові, до якого ворог майже підібрався, працювати було дуже складно. Новий серіал, заснований на реальних подіях, розповідає про життя харківських лікарів у лютому 2022.
Сьогодні, 24 лютого о 19:30, на телеканалі 2+2 відбудеться прем’єра серіалу «Я – Надія». Цікаво, що це перший серіал українського виробництва, знятий під час війни. Більше про "Я - Надія" читай в попередньому матеоріалі Сlutch.
На передпоказі серіалу для журналістів ми поспілкувалися з акторкою Веронікою Дюпіною, яка зіграла голову роль в серіалі - фельдшера швидкої допомоги. Цікаво, що це історія про медиків екстреної допомоги України, які в умовах війни проявили неабияку сміливість, відчайдушність та відданість своїй професії. У молодої лікарки Надії є прототип в реальному житті - це 22-річна фельдшерка Анна Андрющенко, яка у перші місяці війни працювала у харківському Центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.
Яка сцена найбільше вас вразила в серіалі «Я – Надія»?
Вероніка Дюпіна: Це була сцена, де ми потрапляємо в полон, відповідальний момент, коли командир «русні» змушує Надію робити операцію. Це вже художне осмислення авторів стрічки, Анна (прототип головної героїні - прим. ред.) не робила операцію.
Ця сцена була для мене цікавою, з акторської точки зору, це був третій день зйомок, коли я плакала. Три дні поспіль - це дуже довго, мені додавали спеціальні краплі... І от я приходжу на операцію, я цього не вмію робити, плюс там купа маніпуляцій. Це була операція із підручних засобів, вона дістає кулю ножем, стерилізує ніж запальничкою.
Мене вчили реальні медики прямо на майданчику. Це все було страшно цікаво! Я кайфувала від можливості навчитися та співпрацювати з профі, бо я людина, яка любить ставити собі челенджи на супротив. Поруч був фельдшер Даня, який мені все пояснював та слідкував за моїми діями, а ще треба думати за партнерів, а ще треба тримати стан, текст і купа об’єктів уваги.
І в цей момент я зрозуміла, що я більше не можу плакати... До цього я плакала через психологію, я себе накручувала, шукала свої болісні точки. Але виплакала все: дитячі травми, всі колишні, війна... Як і в житті, спрацював тумблер: як би боляче не було, більше не можу. Але мені потрібно було викликати відповідний стан і я почала знаходити його через тіло, так, аби увага була вільна, і вперше відкрила нову техніку для себе. Тому потім раділа, що в цій сцені знайшла для себе нові важелі для гри, попри втому.
Ще я раділа, тому що вивчила "медичні нюанси" перед грою. У сцені Наді підставляють рушницю до скроні та кажуть: "Ти робиш або смерть". І зрозуміло, що вона погоджується. Мені зіграло на руку, що я всьому навчилась напередодні, бо під час зйомки у мене була правда життя. Я не завчила рухи, а прямо під час операції згадувала. Вийшло дуже правдиво.
24 лютого глядачі 2+2 побачать усі чотири серії серіалу «Я – Надія».
